нiч... надто нiч... навiяне

навіяне віршем "Черно-белый диптих" Сид Валерий

http://www.stihi.ru/2011/04/18/5399

   ***
ніч... надто ніч...
у ґвалті тиші
мене ґвалтує тінь
старої задри в тілі згадка
помешкання як пустка як нора
в котрому начебто
нема мене і миру
але я певно є
дірою чорною у космосі моїх чуттів
чи є вони ? либонь лише вночі
я думаю що так… та певно ні…
я осмосом засмоктаний
у паралельний світ
а мій - украв крадій
забувши зачинити люк
і видно лише клаптик стелі
із тріщинкою
забракло маляру пастелі
її замалювати
на мене глипа глупа ніч
очима вирваних вікон-очиць
стіна як натяк на безвихідь
безсоння в кожнім закутку
кути чотири розою вітрів
у мозку розлились
перетягом підступним
клаксонять реквієм
і маятник годинника
перетворивсь на шибеницю
а треті півні здичавіло
волають лементом -
народжується у переймах
кволий ранок...
зім"Ятих простирадл
перестрах -
дихай дихай!
і тужаться прокурені легені
світає …
світліє круг…