Дерево роду. 5 Олефири

Дерево роду. Оповідання про рід.
ОЛЕФІРИ ( відступ).
                Прізвище моєї бабусі було Олефір Надія Іванівна. Це мама моєї мами. Вона походила з хутора Олефіри, що знаходився па північ від Глибоки. Глибока: незрозуміло що за глибока – чи балка , чи яруга, чи криниця, чи долина  -це  уточнення залишилось пропущеним. Тільки  Глибока – місцина на горі , де  навколо  долини, по полях розкидано кільканадцять хуторів.   Коли хутірських питали – де вони живуть, то хуторяни відповідали – в Глибоці, чи на Лайлах, чи на Олефірах. Гуми жили в Глибоці і я там народилася.
                Що ж це за Олефіри такі? В бібліїї існує персонаж Олоферн, це той, якому Юдіф власноручно відтяла голову. Може звідти? А  ще  Елевферій ( від грецького — «вільний»)  чоловіче ім`я – переважно монашеське.Від цього імені  може і походить прізвище Олефір.
                До 1794 року,на  Полтавщині , на березі річки Хорол стояло велике козацьке село Турбаї. Спочатку воно було вільне, не закріпачене, але після  Полтавської битви Петра 1 зі шведами, після зради царя гетьманом Мазепою, ситуація як-то кажуть, змінилася. Запорізьке козацтво впало в царську немилість, а наступні після Мазепи гетьмани  та полковники старалися повернути царську прихильність всіляко  вислужуючись.  Миргородський полковник, одноокий  Данило Апостол  примушував козаків працювати , як селян,  на що вони не погоджувались, а потім мотивуючи цією непокорою   приписав село до своїх володінь, як кріпосне.
                Село було виключено з козацьких списків ( компутів).Крозаки противилися цьому, подавали всякі скарги , протести і  чолобитні грамоти. Це тяглося роками.  Село тим часом перепродували  поки його не купив у 1768 році сотник Федір Миколайович Базилевський. Ця  подія недзвичайно обурила Турбаївців.
                Справа в тому, що  дід Федора Миколайовича Базилевського – Василь Онисійович Рудолобий  був рядовим обозним у обозі  Миргородського полку, куди входили і Турбаївці . Рудолобий – це козацьке прізвисько. Після одного вдалого походу на Очаків, козаки відбили перський караван з багатими товарами і золотом. Здобич – самоцвіти,  золото, зброю, шовки погрузили на обоз, та й поїхали додому. Дома , при поділі  здобичі, виявилося що з обозу зникло золото. Підозра зразу впала на Рудолобого, але козаки не змогли нічого довести.
                Тільки після цього випадку Рудолобий почав скуповувати землю, худобу і всіляко багатіти. Для свого сина – Миколи здобув звання  козацького сотника. Микола ж не схотів брати прізвище від свого батька – Василенко, і став пи сати себе на польський лад – Базилевський.  Справа в тому, що в  козаків на той час не було постійних прізвищ. Були  прізвиська у Січі –Сіроштан,Перебийніс, Рудолобий, Сивокінь, Біловус  та інші, а  прізвища  брали по батькові. Наприклад  Микола  син Василя, - Василенко, а Федір син Миколи  Василенка був уже  Федір Миколаєнко. Це вносило неабияку плутанину в козацькі компути.  Часто і прізвиська  козацькі , від батька до сина  передавалися.
              Тож козаки добре знали хто такі Базилевські і на які гроші вони вибилися у пани. Жителі села бачили себе вільними  козаками – потомками козаків, а Базилевських потомками  злодія обозного.На той час пани  Базилевські крім Турбаїв володіли селами  Очеретувате, Кринки, Зубані, Остап`є, Битягівщина, Вергуни,Дубові Гряди. Сини Федора  - Іван і Степан  навчались в університеті в Прусії. В Турбаях  був побудований палац  Базилевських,  а в Остап`ї  церква, і на горі палац.
               Бабуся розповідала мені, що мовляв приходить до пані Базилевської управитель  і доповідає , що  здох віл, на що пані бідкається : « Боже, боже – где тонко, там и рвётся». Коли ж управитель скаже , що вмер кріпак, то пані питає : « А он панщину отработал?».Це такі були перекази в народі про панів.
              Суди та комісії врешті -решт признали в Турбаях істинно козацькими 76 сімей,згідно з компутів та різних грамот і документів збережених в сім`ях. Усні свідчення до уваги не бралися, та козаки, в яких не збереглось паперів, не скорилися . В Турбаях було проголошено  козацьке самоврядування на чолі з Назаром Олефіром (отаман), Григорієм Яструбенком (суддя) та Трохимом Довженком (писар). Жителі села відмовилися робити на панщині і коритися Базилевським.
               Базилевські ж , в свою чергу, подали скаргу в Сенат на Турбаївців. В  червні 1789 року , внаслідок цього протистояння,відбулося повстання,  під час якого були убиті Іван, Степан та Мар`яна  Базилевські – діти Федора Миколайовича Базилевського.  Палац був  розграбований  і зруйнований. 
               Старший брат убитих  - Петро  подав  грамоту в Сенат з проханням жорстоко покарати винних в смерті родини  і погромі. Два роки турбаївців ніхто не чіпав, тому що  скрізь по Україні відбувалися повстання і  бунти. Та потім в село прибула каральна команда , і  винні були знайдені і покарані.
                Бабуся розповідал про випадок із  старим дідом –Колобаньком. Його карателі підвісили вниз головою і тримали так доти, поки у нього від приливу крові не полопались очі.
                Село було разбито на частини по 25 сімей і  примусово переселено в села  Яськи та Біляївка, під Одесою, в села  Чаплинка, Беркути, Каланчак та  Чорна  Долина  в Таврійських  степах Зараз там проживають нащадки тих повстанців з Турбаїв. Багато  зустрічається прізвищ Олефір. Село ж Турбаї було  знищене – хати  розбиті, садки зрубані й спалені, а місце розоране. ..
              Хоча на цьому місці через багато років і стали селитись люди, царська влада заборонила називати це село Турбаї.  Офіційно поселення називалося Скорбне. Жителі  з навколишніх сіл  і самі жителі Скорбного продовжували називати його Турбаї. В  Глибокій, де я народилася і на Олефірах його називають по-своєму  -Трубаї. Народ склав пісню про це повстання  « Задумали Базилевці» - ця пісня входила в склад шкільної програми, коли я навчалася в школі.

Задумали Базилевці
Всь світ перебути
Турбаївців- козаченьків
Собі підвернути.

Як послала Мар`януша
Своїх осавулів:
«Ой підіте осавули
Череду займіте

Ой підіте осавули
Череду займіте
А хто пасе ті корови
Сюди пригоніте».

Як поїхали ж осавули
Череду займати
Турбаївці –козаченьки
З кіллям не давати.

Як глянула Мар`януша
В вікно в оболоню -
Оступили козаченьки
З кіллям кругом двору.

«Ой дайте ж нам козаченьки
Та хоч попоїсти
Та дайте послухати
Та й вашої вісті!»

«Ой чом же ти Мар`януша
Та давно не їла
Та козацаького указу
Слухать не хотіла?»

«А ну пани брате мої
Золото носити
Турбаївців козаченьків
Вірненько просити.

А ну пани брате мої
Срібло доставати
Турбаївців козаченьків
Вірненько прохати.!

Ой їжте ви турбаївці
Бергамоти-груші,
Та випустіть , та не бийте
Невиннії душі!»

«Шкода тепер   Маріяно
З вами говорити,-
З кіллям прийшли не радитьсь
Прийшли вас побити!»

Як ударив козак Іван
По великих вікнах,
Посипались склянки-брязки
На  Мар`янине ліжко.

Як ударив козак Іван
Кілком по височку,
Враз окропив Маріяні
Плаття і сорочку.

Били жінки праниками
Ще й маленькі дітки
«Оце тобі Мар`януша
За тонкі намітки!»

Ой у тої Маріяни
В подолі мережки…
Куди тягли –волочили
Кривавії стежки.

Ой  у тої  Маріяни
Та й у косі стрічка,
 Куди тягли –волочили
Кривавая  річка…

Од Турбаїв до Вергунів
Розкидані карти…
Оце тобі  Мар`януша
Минулися жарти.

Од Турбаїв до Вергунів
Покопані шанці…
Як побили Базилевців
У неділлю вранці.

Все побили, погромили,
Перевели в тряп`я
Поховали Базилевців
В містечку   Остап`я.

Із города із Миргорода
Полки виступали
Турбаївців-козаченьків
На суд виганяли.

Ой в Турбаях огонь горить
По всім світі димно
Як побили Базилевців
Усім панам дивно.


              Біля села Кравченки ,на сучасній карті позначено село Олефіри. З усних переказів випливає, що заснував його  вибраний  Турбаївськой отаман Назар Олефір у 1790 році. Купив там землю і переселився з села на хутір ще до виселення  козаків з Турбаїв…
              З гіркотою відзначу, що зараз село Олефіри має вигляд, як колись Турбаї – там не проживає жодного жителя….
 
          ( продовження буде)
 
         Фактический материал взят из интернета :
       
         http://chaplinka.at.ua/index/turbaevcy/0-286

         Песня взята изhttp://pisni2011.narod2.ru/z/

         На русском языке рассказ помещен на сайте  Проза.ру
         http://www.proza.ru/2011/04/21/487