У садочку стріне хата біла -
Пил спаде натомлених доріг.
В дверях звякне клямка сторопіла
І моя душа помолоділа
Переступить батьківський поріг.
А матуся вклякне коло печі
І сльозу не втрима на щоці.
Світові одступлять колотнечі,
Щось у грудях млосно залепече,
Затремтять миттєвості оці.
Вже давно батьків моїх немає -
Спогади залишились ясні:
Мама із духмяним короваєм,
Тато радо руки рознімає,
Я немов купаюсь у весні...
У садочку стрiне хата бiла...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111041905605
Свидетельство о публикации №111041905605
Рецензии