П сня серця
Хвилина мить вже відіграла. Сильвета наді мной повстала. У сяйві перл, зірок, вогню Палала с пестами жалю. Мрійливо грає крапля долі, Та пісня грає у неволі. Немає в неї більш життя, Лише залишок забуття. Я хочу пісню відродити, Та миттю пісні жити, жити. Палати та вогнем кричати: Куди ж пропала пісня-мати? Я знов прийду та відтворю, Без болю, смутку і жалю, Вогнем і зірками, та знов Я викличу твою любов.
© Copyright: Хели Де Брокко, 2011
Свидетельство о публикации №111041903390
Свидетельство о публикации №111041903390
Рецензии