О Лесю, стражденна Українко,
Твої плечі виносили біль,
Найпрекрасніша Неньки частинко,
Твоє життя - то суцільная сіль.
Робиш Ти найшляхетніші вчинки,
Ти виносиш страшенний тягар,
За безцінь віддаєш ти на ринки
Необхідний, останній товар.
Ти виносиш стражденії муки
Задля творів своїх золотих,
І не можеш терпіти розлуки,
Із обличчями рідних своїх.
Україна Вам вдячна доземно
А Таїсі пам'ятатиме все,
Що прожили Ви там недаремно,
Буде горде за кожне слівце.
До Лесi з ХХI ст
© Copyright: Дмитрий Поединцев, 2011
Свидетельство о публикации №111041807718
Свидетельство о публикации №111041807718
Рецензии