Веселіться, полум’яні сини України,
Бо підняли нашу неньку давно із руїни,
Вже не треба за народ голови ложити,
Можна гонорово в домі свому жити.
Синьо-жовтий прапор вітер колихає,
На Різдво колядка, де не глянь, лунає,
Щоб серце співало, чого нам ще треба?
Ланів золотіших? Синішого неба?
Та наше багатство не вітер навіяв,
Бо вуйко Штефан навіть не мріяв
В державі могутній спокійно так жити.
На своїй, не чужій, земельці робити.
А рій олігархів – то є пусте,
Минеться з часом навіть і це,
Бо ми українці, нещастя тай знали,
Бо ми й не таке лихо здолали.
***
© Copyright: Тарас Сенюк, 2011
Свидетельство о публикации №111041805085
Свидетельство о публикации №111041805085
Рецензии