Я песика удома ніколи не годую,
Лише кролів маленьких для нього не шкодую,
Підкину псові м’яса і дивлюсь залюбки,
Як там розлітаються кролячі кишки.
Кров по стінах брицкає, шкурка роздерається,
Мій маленький песик жере - набувається,
Вирване серденько у лапках тріпоче,
Пес кроля тепленького катує охоче.
Я песику ніколи рученьки не пхаю,
У ямі глибокій тварюку ту тримаю,
Його чорні очі миттю всіх зомбують,
Вони мають мрію: світ весь закатують.
Та якось улітку песик мій сказився,
Вирвався від мене і на волю змився,
Ніхто не спіймає песика- садиста,
Кінець світу близько- сила ця нечиста!
Мiй песик- чупакабра
© Copyright: Тарас Сенюк, 2011
Свидетельство о публикации №111041805031
Свидетельство о публикации №111041805031
Рецензии