Твої батьки не знали кохання,
Було у них нестримне бажання
Шлунок горілочкою залити
Й пристрастю швидко себе вдовільнити.
І те й інше вдалось на славу,
Мали вночі вони гарну забаву,
Та не змогли до кінця вберегтися,
Так ти в утробі матусі з’явився.
Як лиш про тебе дізналась вона,
Тут же на столик в лікарні лягла,
Доктор широко розставив їй ноги,
Зробив для тебе смертельні пологи.
Лежав у тарілці, мов голубець, ти,
Крикнуть не міг, ані проклясти,
Так і не бачивши білого світу,
Вмер без очей, без жалю і без сміху.
Міг би матусину цицочку сцати,
Міг би вночі в колисці кричати,
Але так мирно себе ти ведеш,
Бо у смітярнику тихо гниєш.
Більше матуся не візьме на руки,
Тебе з’їдять черви і мухи,
Батько не гратиметься із тобою,
Бавиться він в ліжку з другою.
Темною нічкою прийдеш до мами,
Тихо підкрадешся між її снами,
Як вона схоче мирно спочити,
Станеш потворою, щоб її вбити.
Жертва аборту
© Copyright: Тарас Сенюк, 2011
Свидетельство о публикации №111041804864
Свидетельство о публикации №111041804864
Рецензии
Грізно написано!! Гарний віш, аж мороз пробіг тілом!!))
Мирослав Дердюк 28.05.2011 23:01 • Заявить о нарушении
Мирослав Дердюк 28.05.2011 23:01 • Заявить о нарушении