Волали сирени-музи

Волали сирени-музи
І, сповнені вщерть наснаг,
Поети з'Їжджали з глузду
На чорних мустангах – снах

Скуйовджені небом патли
Світилися, наче німб
І марив крильми лунатик
І марили крила ним

В обличчі – космічний почерк,
Відсутньо-величний зір,
Розплющено спали очі
А  серце тяглось до зір

А знизу – зловтішний шепіт
І посмішечки криві:
Упала зоря, і клепку
Вибила з голови


Рецензии