Намалюй мені волошки із колоссям у ромашках,
Тіло дівчини бентежне, що згорає від спокус,
Кактус вічності і вірність віртуальності матерій
Так майстерно, мов Ерделі свою Магду... Пікассо
Вже тобі не намалює ілюстрацію до книги –
Гинуть генії ілюзій в хворобливості бажань.
Нежить пам’яті впливає на можливість перевтілень:
В тілі виросла цнотливість, а свобода прагне ран.
Може, крові і не треба? – Море всотує проблеми
І змиває гріх із тіла й муки совісті з душі.
Два квитки зірви із літа і шукай на морі щастя.
Але березень безбожно прив’язав нас до землі.
Ми із болем поріднились, нам ярмо вросло у шиї,
Нам оса політ гранати у пробудження несе.
Сенс у тім, щоби кохати. Колисати коло хати
Для майбутнього минуле менуетами страждань
Нас навчили наші предки. Наші виплекані сльози…
Намалюй мені у квітах нашу зболену любов.
Намалюй менi волошки
© Copyright: Василь Кузан, 2011
Свидетельство о публикации №111041710507
Свидетельство о публикации №111041710507
Рецензии
"Намалюй мені волошки ...намалюй мені у квітах..."
Дякую за враження
Владимир Киевский 06.06.2011 11:50 • Заявить о нарушении
Дякую за враження
Владимир Киевский 06.06.2011 11:50 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.