Проводи сина на заробiтки
В невідому дальню далину.
На дорожку сів... і встав поволі,
Матіньку лишаючи одну.
Він обняв її перед дорогой
І до серця серцем пригорнувсь:
«Не хвилюйся, їду не надовго –
Грошей зароблю і повернусь...».
Ще хвилинка – й піде він поволі,
На життя приборкуючи гнів.
Скільки пам”ятав себе – ніколи
Час розлуки так ще не гнітив.
А старенька схилиться лозою,
Літ тягар яку от-от злама,
Й материнськой теплою сльозою
Синів путь освятить крадькома.
---
Свидетельство о публикации №111041608022
слога: его чувственная нежность, что ли... Такой
комплимент мне многие говорят в адрес украинских
стихов, рад если удаётся воспользоваться именно
этими гранями языка. Как говорят в таком случае
школьники, "я стараюсь". Спасибо за неравнодушие.
С теплом, -
С теплом, -
Анатолий Павленко 28.04.2011 23:15 Заявить о нарушении