Це сталось якось непомітно:
Твоїх очей магічний сполох,
Ледь – ледь відчутний запах квітів
В твоїх руках – таких бузкових!
Перемішались раптом барви
У небі кольору смеркання,
Лише зірки по нім блукали
Несамовито до світання…
Це сталося якогось року…
Крізь пелену шляхів і стежок
В твоїх очах шукала сховку,
Натомість же знайшла безмежжя…
Ми якось раптом опинились
В полоні осені німої,
У вирі листя захопившись
Панно принади-супокою.
Твоїх очей бузкова ніжність –
Мазки пензля легкі, непевні
На павутинні бездоріжжя,
Що днями я плела ретельно,
Щоб тінь твою спіймати в сіті,
Й вплести навічно у волосся
В краю калинового цвіту,
Де завжди ти…де завжди осінь…
Спогад
© Copyright: Людмила Трояновская, 2011
Свидетельство о публикации №111041606640
Свидетельство о публикации №111041606640
Рецензии