Жартик гастрономічний
…Суші – мов квіти, що міцно згорнули пелюстки,
Нектар та пилок заховавши від хижої ночі.
Грає вогонь у ікринках, як полум’я сяє у люстрі,
Де куль кришталевих драконячо міняться очі.
Щупальцем кракена, що виринає у піні,
Норі охоплює тільце тендітного рису.
Рис, наче дівчина, спутана у жабуриння,
Долі скорився і мовчки чекає свій присуд.
Грізно васабі, немов самурай у дозорі,
Жертву очікує, лезо смаку загостривши.
І на тунці діамантово зблискують зорі,
В прожилках риби Паски Оріона створивши.
І цукемоно, як в скринях коштовне каміння,
Слово героя – «сім-сім» - заповітне чекають.
Я – той герой, і увечері біля каміна,
Тихо за суші тужу, наче Герда за Каєм…
2011
Туга за сушi
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111041508743
Свидетельство о публикации №111041508743
Рецензии