Минають днi, минають ночi
Та знову не зустрiтись нам.
Чого ж душа змиритися не хоче
I все менi шепоче
Що десь ти там,
I знову ти повернешся до дому.
Ще мить
I ти вiдчинеш дверi i посмiхнешся,
I спитаcш, чому сумна я
I очi, чому заплаканi моY?
Я усмiхнусь крiзь сльози, i скажу:
«Причин не мас,
То тiльки сон, кошмарний сон,
Менi наснилось, що тебе немас,
Що вiдiбрала тебе у мене смерть.
Як добре що ти прийшов
I визволив мене з цього кошмару!»
Та марно все, та марно все,
Не прийдеш i не врятусш ти мене.
Чому тебе забрала смерть?
Чому вона залишила мене?
Минають днi, минають ночi,
А я чекаю, все чекаю на тебе.
Втрата
© Copyright: Светлана Логвиненко, 2011
Свидетельство о публикации №111041408678
Свидетельство о публикации №111041408678
Рецензии