присвячується повісті "Климко" Григорія Тютюнника
Маленький хлопчик дивиться вслід,
Повернувши свою голову назад.
Вітер. Шмаття на грудях. Німий крик забуття.
А очі ніби небесна блакить. Повні сльоз.
Пронизують наскрізь. Лякають цнотою.
Єдине, що залишилось з дитинства,
Обірваного криком з материнських вуст.
Зіржавілі рельси під босими ногами
Стискають землю. Давлять бронепоїздами,
Що несуть дари на поприще війни
Скытання мертвых душ. Облич кривавих крики.
Потягненні руки в мазуті. Жахливий сон.
Криваве серце стогне з вітром в унісон.
Тепер то тільки легкий попіл та пісок.
Могильним курганом вкривається руїна.
Зірок яскраве ластовиння, горять свічки.
Хлоп'я, мов малее потерча, скитається по світу
У пошуках непочатого життя. В дитячій надії.
Маленький хлопчик дивиться всл д...
© Copyright: Терен Терен, 2011
Свидетельство о публикации №111041408048
Свидетельство о публикации №111041408048
Рецензии