Октавы Сид Валерий перевод на украинский

Октавы
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/01/17/2037
1
стихами – точно! – сыт не будешь
хотя не хлебом
единым жив средь монстров чудищ
земли без Неба
засим оттянемся по полной
программе или
сыграем свадебку с поповной
как в водевиле
2
а что нам гаерам смущаться
давно ж не целки
похоже более ни шанса
/с каймой тарелки
об стену грохнуты в угаре
высоких чувств/ и
глядит с усмешкой сивый аред
вслед юной чуши
3
/как ветром сдуло/ унесённой
вольно; резвиться
дурашкой баловнем сластёной
с душой из ситца
веселье буйно-беспричинно
как данность факта
что небо шире чем овчина
и рок – не фатум
4
какие годы дни и миги!
как подфартило!
кругом одни друзья-амиги
пиры в квартирах
девчонки проще трёхлинеек
и титьки тётек
пора кустов цветов скамеек
ещё эротик
5
а не разгула блуда ****ства
цинизма грязи
ещё охота изгаляться
в шутейной фразе
ещё по полочкам разложим
/как по кроваткам
подружек/ миг любой что прожит
и чем чреваты
6
причуды выходки заскоки
замашки ёры
сие неведомо и сроки
что те просторы
которые вовне в подспудье
ещё безбрежны
и мы по форме и по сути
нежны; и нежны
7
однако ж и не имем сраму
хотя живые
все акты вплоть до мелодрамы
не тяжелы и
мы верим в простоту и ясность
её исхода
а куртуазность-гривуазность
что год от года
8
нас рвёт на части как в болтанку
из «лева» в «право»
как лузитанию-титаник
се наше право
по праву юности – свободы
имеем выбор
ни лысы ни седобороды
и быть иль выбыть
9
отсюда где Христос пожалуй
един кто честен
зане как проблеск в пасть пожару
столь неуместен
где врут с «агу» до спазма хрипа
(«По ту …» по Ницше)
от фарисеев до магриба
а ишта-ништа
10
невыполнима и подавно
лукавство майя
сей мир уловлен от адама
эхма! Хромая
судьба! не сыщешь ортопеда
а илизаров –
где ноги не оставят следа –
за гранью зарев
11
а кто же в дольнем крылышкует
опричь подёнщиц
варнак мазурик да ушкуйник
плюс купидончик
с лукавым луком круглой попкой
дитём порока…
(не спутаться ли с протопопкой
коль нет пророка?)…
12
а что? она ж мне как бы тёщей
пусть и мирскому
как там советуют: «Будь проще…»?
тогда людскому
к тебе потоку сей тянучке
конца и края…
проблематично до получки
всех призирая
13
у нас получится с тобою
ты лишь редутам
вели сдаваться мне без бою
не то дадут там
где репка парится в кастрюльке
и трали-вали
где безыскусно как в бирюльки
всегда давали
14
а впрочем надо ли охота
смещать инь-яны
ни подвига и ни похода
на путь Ниямы
пора вступать и быть скромнее
в своих желаньях
как только явится Майтрея
грядёт пралайя
15
всё прекратится как и раньше
всегда случалось
не будем «инглиш-идиш-рашен»
и всё сначала
и мы ведь были! след бы помнить!
но мы не помним
всё Абсолют один исполнит
но антропоним
16
вновь отольётся в «номен-омен»
ну и так дале
и «Гомо» – призрак антиномий
аз альфа алеф
так что ж нам жданки ждать мурыжить
хоть чуть вспомянем
веселье радостных интрижек
мы ль не миряне?!..
17
ничто не чуждо нам покуда
мы помним юность
ты кто такая? и откуда
так оглянулась?..
ах! ты – она! ну, та, с которой!?..
да неужели?!..
мы жить спешили так что скорый
полз еле-еле
18
и кукситься нам не пристало
ни здесь ни после
живём мы около вокзала
и нам на поезд
не опоздать как ни старайся:
не тот так этот…

а поезд мчит себе по трассе
сквозь жизнь поэта




***
(переклад українською)

1
Лиш віршами не будеш ситий
хоча не хлібом
серед страхіть- чудовиськ єдним жити
землі без Неба
за цим відтягнемось по повній
і стрАшній силі
весіллячко зіграємо з попівной
як в водевілі


2
а що нам гаєрам стидатись
давно ж не целки
і шансу більше не видати
/ і з обідком тарельку
об стіну вальнути в угарі
чуттів високих / і
насмішкувато глипа сивий аред
вслід юної дурні


3
/ здмухнуло вітром / най му грець
грайливо ; веселиться
пестунчиком як дурник ласунець
душа із ситцю
веселощів хлюп безпричинний
гуляй на волі
і факт що небо не овчина
не фатум - доля


4
які то роки дні і миті!
от підфортило!
довкола друзяки-аміго
бенкети на квартирах
хихикання простеньких дівочОк
і цицьки цьоток
пора кущів букетів лавочок
а ще еротик

5
а не розгулу блуду ****ства
цинізму бруду
і ще охота познущаться
і жартувать не нудно
ще по шухлядках розпихаєм
/ Як по кімнатках
коліжанок /і марнотратні дні згадаєм
і нас поквапних

6
примхливі витівки заскоки
замашки кпини
розхристані на усі боки
а хто ж зупинить
прямі і душі не зіпсуті
і жодних каменів наріжніх
і ми по формі і по суті
ніжніш і ніжні


7
проте і сорому ні грама
хоча живії
ще акт і дубль і мелодрама
цілком легкії
ми вірим в простоту і ясність
допіру доки
а куртуазність-гривуазність
як рік за роком


8
рве кавалкує як в бовтанку
із «ліва» в «право»
як лузітанію-титанік
се наше право
по праву юності - свободи
ми маєм вибір
ні лисі ні сивобороді
і буть чи вибуть


9
звідтіль де не хрестились натще
й не були гречні
бо ж проблиск у пожежі пащі
так недоречний
брехня з «агу» до спазму хрипу
(«По той ...» за Ніцше)
від фарисеїв до магріба
а ішта- ніц ше


10
якась облудність фіміаму
лукавство майя
цей світ походить від адама
о йой ! Кульгава
доля! не знайдеш ортопеда
а ілізаров -
де ноги не залишать сліду -
за гранню марев


11
Чи ж одноденка тріпотиться
летить на сонце
варнак мазурик та ушкуйник
плюс купідончик
округла дупця лукаві  очка
дитя пороку ...
Мовчи Юноно, суча дочко
катма ж пророка?) ...


12
а їмость мні буцім то за тещу
нехай мирському
як там совітують «Що врешті...»?
жий по людському
покинь намірення лихі
май те що маєш
проблематично до платні
як зневажаєш


13
в нас налагОдиться з тобою
ти лиш редутам
вели здаватися без бою
бо ж то дадуть там
де ріпка париться у ринці
і тралі-валі
де так не скупо по скоринці
завжди давали


14
а втім чи треба чи охота
зміщать інь-яні
ні подвигу і ні походу
на шлях Ніями
застановись не з’їдь із рейок
в своїх бажаннях
як тільки з'явиться Майтрея
гряде Пралайя


15
припиниться раніш пізніше
завжди траплялось
не будем «ідіш-рашен - інгліш»
по-новій сталось
та ми ж були! Лиш пам'ять росповить!
сувій порожній
все Абсолют один своє заповнить
та антропонім


16
знов віділлється в «номен-омен»
ну і так далі
і «Гомо» - привид антиномій
аз альфа алєф
так що ж нам ждати волокитить
хоч мо’  пом’янем
інтрижки втішно соковиті
чи ж не миряни?! ..


17
ніщо нам не чуже одвіку
допоки пам’ятаєм юність
ти хто така ти звідки
так озирнулась
ой ти - вона! Ну, та, з якою!...
впізнать заледве
жили ми кваплячИсь а поїзд
повз ледве ледве


18
чого  бундючитись навзаєм
повіє протяг
живемо обабІч вокзалу
і нам на потяг…
спізнивсь на два як не старайся
прибуде третій…

а потяг мчить собі по трасі
життям поета