В йна з життям

Життя варте того, щоб в ньому розчаруватись.
Крізь біль, страждання і образи, але посміхатись.
Боротися за щастя, за волю, бо ж ми не раби.
Натомість же носим багатим, з грошима торби.

Купуєм у них, безсоромно, повагу для себе.
А кари злякавшись, звертаєм увагу на небо.
Та сором ховаючи, в низ опускаємо очі.
Ми раю бажаєм, та рай заслужити не хочем.

Бажаємо смерті усім тим, хто нас зневажає,
злим поглядом й злими словами услід проводжає,
незнаючи того, що в тебе завжди на готові,
роками й сльозами загострені ножі столові.

Що їх ти у спину вженеш їм при першій нагоді
й позбудишся тіла і доказів десь на природі.
Посидиш, покуриш, послухаєш пташок співання.
І в теплому ліжку спокійно просидеш дорання.

Все будеш дивитись й дивитись на закривавлені руки.
Забувши, що є крім фізичних, душевні ще муки.
А потім усміхнений вийдеш у світ білий-білий,
що враз від усмішки своєї зробивсь онімілий.

Життя гідне того, щоб ображатись на нас
і підкидати нам нові випробування,
які долаєш з ночі і дорання,
і тратиш сльози на безжальний час.