Укра н

видео     http://youtu.be/pT2p3Td4eVc
 
Волошка заховалась ніжно в жито,
Про щось ласкаво з вітром шепотить.
А він не стриманий, зірве цілунок хтиво,
Всміхнеться  весело та й далі ген  летить.

Десь в житі підпадьомка перепілка,
В повітрі теплім марево тремтить,
Із віддалі відлунює сопілка...
Солодка, полуденна, літня мить.

Я задрімав, присівши на покосі:
Косили сіно вчора косарі,
Дівча вплітало квіти й пісню в коси,
А на узбіччі мак замайорів.

Червона квітка – мов краплина крові…
Червоний мак, волошка голуба...
Ці кольори ще змалечку знайомі,
Вдивляюсь в них – йде кругом голова.

Смакую дух прив'яленого сіна,
I гарно, аж до щему на душі:
Ти тут у всьому, Мати-Україно,
В зернині кожній, в кожному стебли.

Ти в кожній квітці, що цвіте у лузі,
I в кожному бентежному «ку-ку»,
Ти в кожній радості і в кожній тузі,
В пригоді кожній, що траплялась на віку.

Ти тут усе, і твоя сутність всюди,
Бо тут твій центр і серце тут твоє,
I ритм його тримають міцно люди,
I б'ється в унісон йому моє.