I все таки Ti amo

В старій коморі запах пилу,

тут ніби зупинився час

(затертий образ, без образ сприймаю я твоє бурчання, Друже).

Он подивися: чорнило висохло у слоїку закритім.

Критично-пильне око помічає струни на гітарі,

що висять як руки втомленого хлібороба.

Після вечері у сімейнім колі всі мовчать...

І навіть соловейко на кущі ясмину стих...

Послухаймо і ми цю тишу благодатну.

Затихнім на якусь хвилину.

Чи варто?

Час покаже...


А на старім горищі протяги гуляють

і заглядає небо через розбитий шифер.

І загубили ми ключі до шифру, не можем прочитати як вийти з кола,

яким нас обвели ці безкінечні "обов'язки перед родиною та дітьми",

"так треба"-ритуали, гріхи, бо "ви народжені в гріхах як в сливах",

промови падре із амвону та відповідності дрес-коду і ще, і ще ці сотні рук,

які тримають крейду...
 

А у старім садку дозріли груші.

Ти чуєш?

Як ронять їх дерева?

Як листя шелестить?

Як їжаки потупотіли по споришах,

куди плоди сховались?

Ти бачиш як Зоря зійшла?

Насправді то вона заходить у слід за Сонцем, за Ярилом.

Я думаю у них давно роман...

Ти відчуваєш запах флокс і матіоли?

Все це для мене ніби музика d'amore.
 
"Ti amo"* промовляє Вечір.

"Ti amo" Ніч відповідає ...

-----------------------------------

* Я тебе кохаю (іт.)