Ти зна ш, я тебе кохала

Ти знаєш, я тебе кохала
І любові так твоєї чекала
Та все на світі пробачала
Тобі, одному! Чому? Не знала.
Та виявився ти, не здібним
Моє кохання щире зрозуміти…
Нехай, всі сльози ллються ливнем
Та все ж, боїшся ти любити!
А я в кохання справжнє вірю –
Бо, вміла я, по справжньому любить!
І знаю я, що покохав дівчину,
Що в серці твоїм, любов бринить –
Знайшов ти, другу половину
Та як, тобі, с коханням  жити?
Ти покохав очам, чужу людину
Я звісно рада, та боляче за це…
За тебе рада, а болить, бо не мене!
Лобові так твоєї не діждалась,
Проте, навчилась поважать себе
Та ледве сама не закохалась,
Та знову нагадало щось тебе!
Як добре, що далеко ти,
Що ти забрав свої жарти
І як би я хотіла, стерти всі думки,
Щоб був ти мов в іншому житті!
А знаєш, ні про що я не жалкую
І сил тепер я не марную
На тих, хто не кохає взагалі,
Таким, як ти я серця не дарую
Та все ж, я дякую тобі!
Навчив мене не мало, ти
І вдячна я щасливій долі
За гарне все, в моїм житті.
Хотіла сказати тобі одне:
До тебе не повернусь я, перш за все!
Змогла кохати лиш я тебе,
А божевільних, я не знаю, окрім себе,
Тому й кохала тебе більш, чим треба

Ми зараз друзі – досить!
Моє серце страждань не виносить!!!
Натерпілась вдосталь я,
У цю хвилину померла любов моя…
                2007