Так дивно...

                О. Ковальській

Так тихо... десь там... у душі...
Так тонко... губи зводить дотик...
Так страшно - зараз мати все,
А потім - лиш відлуння кроків...

Так дивно... світ стає тепер
Таким чудовим і казковим,
Невже, невже все це моє -
Невже знайшов нарешті спокій...

Тепер я кожну мить живу -
Народжуюсь, та не вмираю,
Коли з тобою поруч йду
І час від часу обіймаю.

Коли твої ласкаві руки
Торкаються моїх очей,
Коли з тобою ми рахуєм
Мільйони чарівних ночей...

І відтепер я знаю точно -
Кохання є, нам це відомо,
І щастя є - в наших серцях
Розквітло з нами воно знову.

Проте... незвично мені й досі
Нестримно прагнути лишень
З тобою завжди бути поруч,
Кохати знову день у день.

Незвично кожен новий ранок
З тобою разом зутрічати,
З тобою пити ранню каву
Вуста солодкі цілувати...

Так дивно, так, мені незвично!
Кохати так, до забуття,
Тебе кохати... до безтями,
Тобі віддати все життя

І зустрічати вже не в сні
Щирих очей таємний погляд -
Так дивно... мати усе це...
Так дивно... жити у любові.

13/IV.2011