Н Е Б О
Люблю дивитися на небо,
На зорі, що мерехтять у чорній глибині.
Яскраве світло йде від них до мене,
Красою манить, зачаровує,
Думки народжує у голові...
Думки про світ вселенський,
Плеяди де, сузір’я та чумацький шлях,
І сили концентрація, енергії,
Та розуму всевишнього обхват -
То мудрість є об’ємна і божественна...
Світ без початку і без краю,
І ми цеглинка, та ні краплинка,
У світі неосяжному - без кінця і краю.
І розумом своїм я світ сприймаю.
Думками в нього поринаю...
Цей світ бажаю я пізнати,
Картину всесвіту намалювати,
І зрозуміти, які процеси там проходять,
Які зірки народжуються, які з орбіти сходять...
Яке велике щастя, цей світ обняти!
Н Е Б О
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111041202043
Свидетельство о публикации №111041202043
Рецензии