Пiсня Рiборг Войт

«Перше «доросле» кохання прийшло до Андерсена в 25 років, коли він до безтями закохався у 17-річну Ріборг Войт, сестру свого університетського приятеля. Ганс уже плекав мрії про родинну ідилію, але приятель приголомшив його повідомленням, що сестра заручена з сином аптекаря. Ця любов була взаємною, бо невдовзі після зустрічи дівчина написала Андерсену листа з зізнанням, що він сниться їй кожну ніч. Наступні дії закоханого літератора не піддаються жодній логіці: він не відповів на лист. А коли дівчина приїхала до нього особисто з поясненням, не відчинив двері. Він так і не дізнався, що його кохана Ріборг ніколи не вийшла заміж ні за аптекаря, ні за кого іншого. Вона також пронесла своє нерозділене кохання через усе життя. А Андерсен незадовго до смерті написав у своєму щоденнику: «Ось уже десятки років моє справжнє життя проходить уві сні, коли до мене з’являється кохана Ріборг... Так, як з нею, не буде ні з ким».. .»
                О. Шиманський
                «Нещасний казкар із Оденсе»


Милий, що Ти накоїв, що Ти наробив, мій коханий?
Я зреклась задля Тебе подружніх спокійних утіх;
Дала відповідь «Ні» всім отим, що про згоду прохали;
Біля дверей чекала... А Ти?!... Милий мій, Ти ... утік...

Чи злякало Тебе щось в листі, що була написала?
Чи до проявів пристрасті розум ясний Твій не звик?
Що ж Тобі біля дверей у інші світи нагадало
Про нещасну оту, що ї жоден не знав чоловік?

Чому тільки вві сні Ти до скону життя зізнавався
У коханні мені, хоч ніколи того не дізнався,
Що довічне дівоцтво й до Тебе любов обрала?

Чому наше кохання безсило згубило крила?
Чому наша весна у роз’єднаних снах одцвіла?
...Якщо й Ти мені вірним до смерти обіймів лишався?..