Над ставом верби похилились,
В такому стані вже давно.
Своєю вродою гордились,
Тепер поглядають на дно.
Водою миють своє листя,
Гілки полощуть у вітри.
Вода по вербах так і хлище,
Їх вітер гне туди-сюди.
Гілками хвилю розбиває,
Шумить і піниться вода,
А зверху дощ їх поливає,
Вся у воді, тоді, верба.
Після дощу верба заграє,
На сонці листям шелестить,
У спеку у тіні ховає,
Коли повітря мерехтить.
Мені ставок і верби сняться,
І спогади про ті роки,
Заділи струни мого серця,
Вони зі мною назавжди.
Задiли струни
© Copyright: Борис Мохонько, 2011
Свидетельство о публикации №111041102930
Свидетельство о публикации №111041102930
Рецензии