Вона їде на своєму рожевому велосипеді з червоненькими і дивакуватими стрічками, що тиняються туди-сюди висячі на кермі. Вона їде, і її обшарпані кеди то зникають,то захоплюють погляд і впадають у око бо ж шнурівки тіліпаються незав*язані. Її нашвидкоруч заплетена коса от-от розпуститься і розтріпаються кольорові стрічки вплетені зранку. А про що їй думається: напевно, про те, що сонце припікає її щічки, а в небі стрибають біленькі пухнасті зайчики-хмарки. Світло відбивається у її шовковистих прядках. Навколо шерудять колоски, їх шум не дозволяють серьйозним думкам заволодіти нею.
Вона їде собі, а поле нескінченне, і все навколо наче несправжнє- наче у фільмі або у мрії.
етюд
© Copyright: Ольга Миртова Клубникина, 2011
Свидетельство о публикации №111041100120
Свидетельство о публикации №111041100120
Рецензии