Розквітає мій Київ каштанями,
А я йду ковтинка із штанями,
Розкидається білими квітами,
Шелестячи могутніми вітами...
А я йду ковтинка із штанями,
Моє місто любо вітає мене,
Я всміхнуся місту — містичному,
А на душі моїй — естетично так...
Бо розквітає мій Київ каштанями,
Ароматами вітру він — манить мене,
Старовинним чаруючи подихом,
Як же файно — скажу я подумки...
А я йду ковтинка із штанями,
Вітерець слабкі віти кланяє,
У людей на обличчях посмішки,
Хоч бери тай збирай любов у мішки...
А під вечір у Києві палають вогні,
Це з небес Михаїл всміхнувся мені,
Відбивається смуток в його очах,
Він до ножен ховає свого меча...
А я все досі ковтинка із штанями,
Йду веселий серед каштанами,
Вони сиплють на мене квітами,
Я на місяць дивлюсь поміж вітами...
Киев, Каштаны
© Copyright: Милый Детский Лепет, 2011
Свидетельство о публикации №111041005563
Свидетельство о публикации №111041005563
Рецензии