Голубки
Пам’яті діда Петра Титенко
і баби Параски Нестеренко
Одна напувала криниця,
Одне шанувало село,
З одного ківша срібна птиця
Обом фарбувала чоло.
Давно кольорове співзвуччя
І квітень над нами літав.
Давно вітер пестив обличчя,
Волошки в колосся вплітав.
Прозорі, блакитні тумани
Стелили життєві шляхи,
Степи чарували дурманом,
Лелеки селили дахи.
« Відкрийте скоріше віконця!
До нас, з того боку ріки
Злетілись до заходу сонця
Два сизих, як ми, – голубки!»
Червень 2006 р.
© Copyright: Любовь Вареник-Соловьёва, 2011
Свидетельство о публикации №111041003937
Свидетельство о публикации №111041003937
Рецензии