ЛАНЬ

Сон мені наснився дивний-
Лань красива на світанку
До водойми підійшла і пити хоче.
Буде тигр їсти зранку.

А вона схилившись низько
П"є й не може спрагу зняти,
Так красива, що не може
Навіть казка передати.

Але рання та година
Приховала тут загрозу-
Тигр вже зайняв у хащах
Неприємну дуже позу.

Він чекає за законом,
Як навчила його мати-
Хай нап"ється, по дорозі
Треба тільки нападати.

А вона летить і просить
В Бога вітер повернути
Щоб відчути його запах.
Ні його не відвернути.

Та не став той вітер дути
І стоять лице в лице
Тигр сильний і косуля,
Поруч тільки деревце.

Глянув тигр в її очі
Та й не як не зрозуміє,
Як вона коза і плаче,
І душа його німіє.

Ні, не вбив її голодний,
Закохався на світанку.
Довго ще про те співали
Птиці з вечора до ранку.

Та історія кохання
Навіть звірям серце крає.
Тільки люди все твердять-
Тигр м"ясо полюбляє...

То ж ніколи не забудь,
Що як павутиння межа,
Та, проміж сердець,
Тонка. Тут ревіння

Вже тобі не допоможе
Ту печаль здолать глибоку.
Як розбив- вже не зліпити
Й знов шось мокро оку.