В час коли велика зірка,
Що вночі сама сумує,
Тихим сном у небі спала,
Пролітав що не нудьгує.
Зорепад в нічному небі-
Сяйво, космоса пустина-
Пролітав метеорит,
Закохався як дитина.
Увірвався в те життя він
І порушив вічний сон,
Підлетівши загорівся і згорів.
То був лиш сон.
Але хвиля сліз гарячих
Хоч на мить та розбудила,
Він згорів, Вона заснула,
Лиш почула- мила, мила...
Твоїх очей прекрасних зорі
Шукаю в небі кожну ніч,
В прекрасні спогади,як в море,
Душа пірнає,пліч о пліч,
Для Тебе лиш,я жити мушу,
А зорі з неба- то примара.
Своє я серце, все і душу,
Тобі віддам, як дощик хмара.
Я в Бога вимолити мушу
Твоїх очей прекрасних зорі,
Своє я серце все і душу
Тобі віддав.
Як камінь в морі
Я в них тонув, душа горіла.
Згорю напевне.
Мила, мила...
Тепло зорі, що поруч з нею,
Космічний холод відділяє,
А от простий метеорит
Згорів для Неї. Серце крає...
Метеорит
© Copyright: Сергей Ангел 3, 2011
Свидетельство о публикации №111041010354
Свидетельство о публикации №111041010354
Рецензии
Для Тебе лиш,я жити мушу...... слова.... фантазія..... примара....брехня, брехня і сон з кошмаром...
Сергей Ангел 3 26.05.2014 22:43 • Заявить о нарушении
Сергей Ангел 3 26.05.2014 22:43 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.