Марiя з Jonathan R. Clarke

Я на ваше обличчя дивлюсь і німіють слова.
Скільки часу уже ваші губи торкає усмішка?
Ваші риси чарівні, граційно лежить голова.
Чи хотілось би вам увесь світ  подивитися нишком?

Скиньте ваш фартушок і потертії джинси до дір.
Покружляйте у танці зі мною, хай збудиться місто.
Рознесе нашу пісню  по вулицях легкий ефір.
Ваші чорнії очі виблискують, наче намисто.

Вирушаєм у подорож, ту, що зоветься любов.
У круїз, що хвилює глибінню під яхтовим килем.
Закарбуєм на пам’яті, щоб не забутися знов
Оксамит темноти, силуети коханців щасливих.

У своїй простоті ви красиві й чарівні, мов лань.
В вас різьблЕна фігурка і розсип волосся шовковий.
Моє серце тремтить і приносячи вірності дар,
Я служниці Марі manchi tanto* шептати готовий.

*manchi tanto – італ. «так не вистачає»

Оригінал.

Maria.     Jonathan R. Clarke

How long can you keep up that face?
How many times tonight will your lips unfurl to a smile?
How can you work in this place concealing such grace?
How would you like to leave with me... and see the world for a while?

Hang up your apron and baggy jeans for this little number,
Come dance with me through the night until morning light,
Laughing and singing through streets wrapt in slumber,
Your soft ebony eyes reflecting an Italian moon, so magnificently bright.

Let me take your hand, oh this night we set sail,
On a thrilling journey to a remote place called love,
Making memories and writing our own midnight tale,
A side by side silhouette, diamond-set dark velvet above.

Without even trying, you emit beauty, passion and elegance,
From your slender model figure to your lush flowing hair,
Dancing in the wind, my heart shocked by your electric radiance,
The breath-taking waitress, mi manchi tanto Maria.