Не з мною...

Не зі мною... Ти не поруч. І це значить - вже зима. Холодно. В мені. Що зовні - неважливо. Мабуть, літо... Холодне. Пусте. Бо без тебе. Мені говорять, що почався новий місяць. Без тебе... Сумую. Бракує. Шукаю. Боюся. Чую відголоски Тебе. Але ніколи нічього з цього не скажу тобі. Тому що ти там, де літо. Де тепла, така кохана тобою осінь. А я... Я зрадник. І залуговую лише на те, щоб тихесенько прихилитися до твого вікна, боячися що помітиш. Кладу долоні на скло. Воно тепле. Проводжу легесенько, ніжно по твоєму силуетові. Тремтить серце. Неначе відчув твоє справжнє тепло. Кохаю. Не мою. Колись вірну до нестями. Веселу, пристрасну, і водночас сором`зливу і тендітну дівчину. Віддану мені, і знехтувану мною. Краду твою яскраву посмішку, підглядаю за рухами дивовижних очей. Не мені. Іншому. Хіба я злодій?.. Краду те, що колись було цілковито моє. Ти ж не змогла, не зуміла так швидко мене забути!.. Адже між нами було це почуття - любов!

Непокірне пасмо волосся вибилося з зачіски. Ти сором`язливо посміхаєшся, і я розумію за що покохав тебе колись давно. Чудова! Яка ж ти чарівна! Несподіваний крок у бік. Дідько! Саме на мене!.. Жорсткий, непробивний погляд. Обличчя змінено до невзнаваності. Не зрозумів... Ти посміхаешся супутнику, і різким рухом зашторюєш вікно. Стерво! Кохаю. Бо твій. Бо не моя.