Василь Симоненко. Лебеди материнства

С украинского

Машут крыльями тумана лебеди заката,
Сыплют ночи на лиманы брызги звездопада.

Смотрит тихо в окна сказка сонными очами,
Доброта и ласка мамы за её плечами.

Ой, беги, беги, печаль, мимо нашей двери!
Я не дам тебе качать сына в колыбели.

Приплывайте к колыбели, лебеди, царь-птицы,
Опускайтесь, тихи зори, сыну на ресницы.

Темноту тревожили пеньем петухи.
Танцевали лебеди на стене легки.

Хлопали крылами с розовым пером,
Тени щекотали звездным золотом.

Вырастешь, сыночек, выберешь дорогу,
Вырастут с тобою спящие тревоги.

В сумерки хмельные хохотушки-мавки
Будут ждать любовных ласк от тебя жарких.

Будут звать с собою во сады зелёные
Чернобровых хлопцев девы наречёные.

Можешь в жены выбрать ту, что полюбилась.
Только вот Отчизна та, где мы родились.

Можно выбрать друга и по духу брата,
Но нельзя, сыночек, маму выбирать нам.

У тебя повсюду будут за плечами
Этот дом и очи матери в печали.

Если ж пасть придётся в поле на чужбине,
Прибегут, сыночек, вербы с Украины,

Станут над тобою, трепеща листвою,
Скорбно напоследок отпоют-отвоют.

Можно всё на свете выбирать, как хочешь,
Только не Отчизну-Матушку, сыночек.
               
***
Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.   

Заглядає в шибу казка сивими очима,      
Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.    

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.         

Темряву тривожили криками півні,         
Танцювали лебеді в хаті на стіні.             

Лопотіли крилами і рожевим пір’ям,      
Лоскотали марево золотим сузір’ям.      

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.   

У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.      

Будуть тебе кликать у сади зелені         
Хлопців чорночубих диво-наречені.      

Можеш вибирати друзів і дружину,          
Вибрати не можна тільки Батьківщину.   

Можна вибрать друга і по духу брата,       
Та не можна рідну матір вибирати.            

За тобою завше будуть мандрувати            
Очі материнські і білява хата.               

І якщо впадеш ти на чужому полі,               
Прийдуть з України верби і тополі,            

Стануть над тобою, листям затріпочуть,   
Тугою прощання душу залоскочуть.          

Можна все на світі вибирати, сину,            
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 12—17.04.1962