Над тобою проллюся дощем,
І зітхнуть крутосхили Дніпра,
Доторкни мимоволі плече –
Не змогла...
Зупинити в польоті стрімку
І спрямовану думку – катма,
Поруч ти – моє серце в танку.
Ще зима.
Різнобарвні і збочені сни,
Я борюся з відлуннями мрій.
Як то сталось, мені поясни,
Ні, бо, стій!
Над тобою проллюся й помру,
На хвилини полишу життя,
Потім знову не раз оживу -
Каяття...
Я засліплена світлом твоїм,
Непідвладні контролю думки,
Так, мені не байдуже і з ким.
Й навпаки.
Сизим попелом вранішній сніг,
Я по ньому лишаю сліди,
Десь позаду лишився поріг...
Назавжди.
06.04.11
стих на укранском!!!
© Copyright: Вита Парфенович, 2011
Свидетельство о публикации №111040804138
Свидетельство о публикации №111040804138
Рецензии