Чому в житті розходяться дороги?
Чому він йде, а ти лишаєшся стояти?
Чому душею опановують тривоги?
І ти не знаєш, який шлях обрати.
Чому, коли до сліз бракує щастя,
Усі найближчі так не розуміють?
Чому тоді усе, що є найкращим,
Усі «найкращі» так згубити вміють?
І наче світ, коли вже й так погано,
Показує усю свою байдужість.
І наче вранці для сліз іще рано
Та ранок не приховує байдужість.
І все за одним, і руйнується життя,
А починалось наче все з кохання.
Та враз змінилися найкращі почуття
На відчай, біль і забуття бажання.
І ніби все бридке в один момент
Накрило всю тебе й повільно душить.
І навіть не один життя фрагмент
Тобі на згадку світлий не залишить.
3 червня 2008р.
***
© Copyright: Крошка Души, 2011
Свидетельство о публикации №111040708595
Свидетельство о публикации №111040708595
Рецензии