Я забуття шукаю в щастя митях,
Весною біль глушу своїх думок
І очі, так довірливо закриті,
Дають зробити в невідоме крок.
Мені здається, тінь моя живіша,
Ніж я сама. І сенс у ній ще є,
А я пуста, мої слова - це тиша,
Проте язик мій знову за своє...
Так хочу з глуздом хоч на скількись розпрощатись,
Відчути певність, затишок і ще
Щоб я могла собою залишатись,
Коли мене хтось пестить під дощем.
Я забуття шукаю в щастя митях
© Copyright: Ника Аремих, 2011
Свидетельство о публикации №111040600990
Свидетельство о публикации №111040600990
Рецензии
Ці фрази ллються, наче пісня,
Такі тендітні, краще вже немає.
Ми всі однакові, водночас - різні,
Але самостність завжди всіх єнає...
Дякую за натхнення. Гарний вірш, дуже барвистий і щирий!
Аскет Несовершенный 13.02.2014 22:03 • Заявить о нарушении
Такі тендітні, краще вже немає.
Ми всі однакові, водночас - різні,
Але самостність завжди всіх єнає...
Дякую за натхнення. Гарний вірш, дуже барвистий і щирий!
Аскет Несовершенный 13.02.2014 22:03 • Заявить о нарушении
Дякую. Натхнення — дуже важлива штука. Радію, що змогла ним поділитися :)
Ника Аремих 03.07.2015 04:43 Заявить о нарушении
Ника Аремих 03.07.2015 04:43 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.