Озирнись довкола - ти побачиш сяйво,
Світ, що Україна ніжно берегла.
Ти побачиш стежку, де колись в кріпацтві
Зголоднілим дітям мати хліб несла.
Глянь довкола! Глянь же!Може ти й не бачиш.
Ненька рідна плаче - чом же ти не плачеш?
Чом ти не сумуєш, глянувши на віти,
Тиху річку, поле, небо, верховіття?
Чом ти не згадаєш Тараса Шевченка,
Що виріс в чужині без батька, без неньки?
Чом тобі байдуже, що пани прокляті
Не давали жити навіть немовляті?
Не давали жити, хліб - і той жаліли,
А в коморах повно... Не встигав і пріти.
Та невже жорстокі українські люди?
Навіть не згадають,що було повсюди...
Я за те, щоб люди вірили в майбутнє,
Пам'ятали слово наше незабутнє.
Слово невмируще дітей України -
Великих поетів рідної країни.
22.12.2001г.
Озирнись довкола
© Copyright: Юлия Сергеевна Бойко, 2011
Свидетельство о публикации №111040507305
Свидетельство о публикации №111040507305
Рецензии