Бiля брам лiкарнi для душi
янголи, перебрані за вбогих,
простягають неба далечінь
поглядам утупленим під ноги,
вирокам неправедно-мутним,
виродкам зухвалим і безшиїм.
Очі наливаються лиш тим
що, коли не вб’є, до п’ят прошиє.
Сонце відмальовується знов,
тінню висихає посходинно
і сіріє на очах панно
Матері і Божої дитини.
Мамин хрестик у руці живе,
дихає крізь пальці, ніби мусить
гріти їх... чіпляє за живе
вулицею бавлений Ісусик.
Проминає променадно люд,
псячі очі стережуть і гоять
вірністю, в якій нема жалю,
мов землі чужої під плитою.
Шість очей, шість вогників надій
ділять сирість, поділяють ласку –
мідних крапель плюски золоті,
проблиски душі з-під криги маски.
Милостиня – янголам на хліб,
буде свято під мостом без столу...
В кузні серця світло, й ковалі
ніч куватимуть для неба голос.
5 Квітня 2011
Свидетельство о публикации №111040506881
а почему - очей - шесть? (ассоциация с шестикрылыми у меня..)
Татьяна Квашенко 16.03.2012 20:50 Заявить о нарушении
А можна ще примножувати крила, як тут:
http://stihi.ru/2011/03/09/5695
Ось ще згадались два віршики...
http://stihi.ru/2012/03/09/333
http://stihi.ru/2007/12/01/249
і на рос.
http://stihi.ru/2009/10/15/7337
Спасибі, Тетяко!
Міцно,
ЛЮ
Юрий Лазирко 16.03.2012 21:37 Заявить о нарушении