Бiля брам лiкарнi для душi

Біля брам лікарні для душі
янголи, перебрані за вбогих,
простягають неба далечінь
поглядам утупленим під ноги,

вирокам неправедно-мутним,
виродкам зухвалим і безшиїм.
Очі наливаються лиш тим
що, коли не вб’є, до п’ят прошиє.

Сонце відмальовується знов,
тінню висихає посходинно
і сіріє на очах панно
Матері і Божої дитини.

Мамин хрестик у руці живе,
дихає крізь пальці, ніби мусить
гріти їх... чіпляє за живе
вулицею бавлений  Ісусик.

Проминає променадно люд,
псячі очі стережуть і гоять
вірністю, в якій нема жалю,
мов землі чужої під плитою.

Шість очей, шість вогників надій
ділять сирість, поділяють ласку –
мідних крапель плюски золоті,
проблиски душі з-під криги маски.

Милостиня – янголам на хліб,
буде свято під мостом без столу...
В кузні серця світло, й ковалі
ніч куватимуть для неба голос.

5 Квітня 2011


Рецензии
спасибо - за "кузню серця"!
а почему - очей - шесть? (ассоциация с шестикрылыми у меня..)

Татьяна Квашенко   16.03.2012 20:50     Заявить о нарушении
Очей 6-ть, бо мама, маля і пес...
А можна ще примножувати крила, як тут:
http://stihi.ru/2011/03/09/5695

Ось ще згадались два віршики...
http://stihi.ru/2012/03/09/333
http://stihi.ru/2007/12/01/249

і на рос.
http://stihi.ru/2009/10/15/7337

Спасибі, Тетяко!
Міцно,
ЛЮ

Юрий Лазирко   16.03.2012 21:37   Заявить о нарушении
Вибачаюсь "Тетянко":)

Юрий Лазирко   16.03.2012 21:40   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.