Олесю Гончару

Де подих слави пройнявся,
Дух українського митця,
Там, де за обріями хвиль
Твій голос чувся звідусіль -
Патріотизм, свобода, мить!
Талант творця там твій бризжить.
Соборність душ ти там єднав,
Життя духовністю пройняв.
Ти залишив яскравий слід.
Книги - це кров твоя, твій рід.
Література - твоя мати,
Яка навчила поважати,
Любити рідну Україну -
Єдину вірну батьківщину.
Твоє рідство - це лаври книжні,
Твоє завдання - дань вітчизні.
З дитинства ти любив навчання,
Крок до знання, ланцюг пізнання.
Ти виріс серед степу, поля,
Бути творцем - це твоя доля.
Там гартувались слава, мужність,
Ти бачив українську дружність,
Могутність бачив, волю, велич,
Єднання українських селищ.
Війну застав в бібліотеці,
Як руйнувалися фортеці...
Війна... І ти писав про неї,
В її події ник душею.
Розбили вороги всі мрії,
Строщили все, окрім надії.
І волі. Все було розбито,
Кров'ю героїв світ залито.
А ти писав, творив, не здався,
В цій боротьбі ти не зламався.
Відчулась радість перемоги,
Відкрилися в життя дороги,
Окриленість душі людської...
І серце б'ється в неспокої...
Ти залишив яскравий слід,
Ми, українці, це твій рід.
Де подих слави - там і ти.
Ти в серці з нами. Назавжди!

                02.02.2003г.