Слово наше
Слово красне почорніло.
На папері білім,
відбивається ясніше...
Прочитати його любо --
до серденька липне більше!
А з ним тоже й небо почорніло.
Пожовтіло поле зелене.
Горобці -- осілі птахи,
поруч з житлом, тихесенько усілись...
Одним словом, а де наші діти ділись?
Слово наше, не так наше...
Не дуже його вживаєм.
Чи забули говорити, чи чуже кохаєм?
"Мучусь-караюсь але не каюсь"!
А чому то? -- Своїх пігментів цураюсь!
Слово наше не вітряну долю має.
Воно сильніше “Собачого серця”
У неволі, по своїй волі, не здихає!
Старий одяг переробить на новий
та й "лексикон" новітній починає...
Слово наше
© Copyright: Микола Щома, 2011
Свидетельство о публикации №111040204990
Свидетельство о публикации №111040204990
Рецензии