Мамо, моя Мамо!

Мамо, моя Мамо! Ненька золота
Ти жила в країнi, де ростуть жита,
Де цвiте калина i шумлять гаї
Та пишу я вiршi про лiта твої.
«Ти була для мене щастя i бажання,
Завжди в думах я з тобою» - каже донька Таня.
Колисала ти рiдненька не одну дитину!
Хочу, щоб iм'я твоє летiло в Батькiвщину.
У той край натхнення з лiсу та озер,
Зустрiчали неньку там її п'ять сестер:
Двоє рiдних добрих тiточок моїх
Та ще двоюрiдних. З хаточок своїх
Вони виглядали, посмiшками грiли.
Там столи для нас, для гостей, накрили.
Смачно нас усiх завжди вони пригощали,
З поля, з лiсу квiточками хату уквiтчали.
На столах були великi пироги з чорницею,
З самовару пили чай з джерельною водицею.
Хай живе щасливо велика родина!
Отака ось моя мрiя – лише вона єдина.
А ще хочу побажати я родинi милiй:
«Завжди будьте усi разом у сiм'ї єдинiй.
Щоб пекли багато хлiба на велике свято
Нафарбуйте крашанок багато-багато,
А ми розпишемо їх птахами рiзнокольоровими,
Щоб несли пiд нашу стрiху коникiв з пiдковами.
Та всi коники срiблястi нехай вже гарцюють,
А дiвчатка у вiночках всi танцюють.
Парубки в яскравих вишиванках
Хай заграють у сопiлку на ганках.
I нехай усiм нам сонце посмiхається!
Та щаслива доленька усiм достанеться.