Твого листа чекала я,
Дзвінка в темряві ночі.
А ти пішов, як хвиля та морська
І згадувати більш не хочеш
Мене, що мріяла з тобою,
Лише тебе кохала я
І слухала твій бас, як шорохи прибою
Тоді, ще на початку липня,
Коли на березі поблизу моря
Сиділи усі ночі ми удвох.
Тоді мені було так радісно, до болю!
Тепер же навпаки ті сльози, як горох.
Чому буває так у нашому житті?
Багато щастя – просто через край,
А то, як ті волошки в житі
Лише одну знайдеш! А три, то рай.
Збираю тії квіточки блакитні,
Як твої очі, любий мій.
Зустрілися з тобою ми у квітні
І не було кінця у наших мрій.
Бажаю я, щоб так було і в січні
Мороз і хуртовина на дворі.
Лише ті мрії та кохання твоє вічні,
Як сяйво лампи на святковому столі
Де я пишу про хату, про тепло,
Про квіти, про птахів щасливих
І ще я хочу, щоб так завжди було
І нам онуків прибуло кмітливих.
Твого листа чекала я
© Copyright: Татьяна Маловичко, 2011
Свидетельство о публикации №111040203747
Свидетельство о публикации №111040203747
Рецензии
згадала завдяки Вам сп1вучу укра11нську мову, яка робить особливими в1рш1. Дякую!
Филун Джарин 02.10.2011 18:17 • Заявить о нарушении
Филун Джарин 02.10.2011 18:17 • Заявить о нарушении
Дякую Вам. Так, наша мова співуча, а пісні такі, що слухала б я і вдень, і вночі...обожнюю мій рідний край, рідне місто Запоріжжя - святкували День міста в першу неділю жовтня, готувала нові вірші та пісні...З теплом до Вас. Тетяна.
Татьяна Маловичко 10.10.2011 10:30 Заявить о нарушении
Татьяна Маловичко 10.10.2011 10:30 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.