Обірветься мій подих. І серце моє відклекоче.
Серед тисяч смертей попадеться одна і мені.
Я впаду, наче тінь, і заплющу галактики-очі,
І закутає Всесвіт химерна беззоряна ніч.
Невідчутна на дотик. Холодна. Порожня до крику.
Без надій на світанок. Позбавлена жодних життів.
Хто подумати міг, що тоді, як зімкнуться повіки,
Обірвуться часи і погаснуть мільярди світів?
Та злетяться орлів незчисленні клекочучи зграї -
Так злітаються хмари, коли обіцяють грозу –
Із галактик очей мертві зорі вони повиймають
І одна за одною на небо їх знов віднесуть.
Закружляють довкола гарячого сонця планети,
Засивіє Чумацького Шляху сріблястий туман…
Я лежу і дивлюсь на засипане зорями небо,
І скляніє тепло у позбавлених зору ямах.
Обирветься мий подих...
© Copyright: Иван Андрощук, 2011
Свидетельство о публикации №111040108224
Свидетельство о публикации №111040108224
Рецензии
Дуже сподобалось!
Записую до обраних... авторів.:)))))))))
Мастер Степанов 08.04.2011 16:50 • Заявить о нарушении
Записую до обраних... авторів.:)))))))))
Мастер Степанов 08.04.2011 16:50 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.