Города, рус. -укр

До этого я ни строфы не переводила, так что сильно не ругайте.
______________________________________________

Города

Мы как города, как огромные мегаполисы
И в нас приезжают люди на ПМЖ.
И мы их впитать хотим, словно губка, полностью.
И верим: не смогут без нас никогда уже...

И мы называем людей поименно, как улицы,
И много у нас дорог, и не все красивы,
И небо бесцветное редко с асфальтом целуется
И люди, что нами дышат, не вечно сильные...

Случается, людям хочется переехать,
Все вещи забрать. Обрести, наконец, свободу,
И душу открыть наилучшему в мире лекарю
И географических карт стасовать колоду

Случается, люди желают от нас отделаться,
У нас ведь способность затягивать как болото,
А люди хотят попробовать-пропримериться
К другим городам, домам и другим погодам...

А нам все равно. Словно мы ничего не утратили,
Застыли в немом величии мегаполиса.
У нас ведь толпа опрометчивых обитателей.
Сегодня весна помахала рукой из поезда...
__________________________________________________________

Міста

Ми – великі міста, ми такі собі мегаполіси,
У нас приїжджають люди і в нас живуть.
І ми поглинаєм людей, ніби губка, - повністю,
І нас потребують люди оці, мабуть…

І ми називаєм людей поіменно, як вулиці,
У нас є багато доріг і не всі красиві,
І небо не завжди синє асфальт цілує, і -
люди, що нас вдихають, не завжди сильні…

Трапляється, людям хочеться переїхати,
Забрати всі речі нарешті і стати вільними,
почати розмову з найкращим у світі лікарем
і кращі маршрути на грудях своїх повісити.

Трапляється, люди хочуть від нас позбавитись,
Бо ми викликаєм залежність сильнішу будь-чого,
А людям же хочеться інші міста побачити,
А людям хочеться інші міста відчути…

А нам все одно. Ми міцно навік завмерли...
Величні такі, статичні такі мегаполіси…
Бо що нам втрачати? У нас ще багато мешканців.
Сьогодні весна рукою махала з поїзда…

Таня-Марія Литвинюк
klasklasklas.livejournal.com