Я губ тво х яскравий сполох...
Навіки буду пам ятать,
Нехай заградой буде морок,
Так сонце світ шанує мать.
Яскравий зблиск над полум ям духмяним,
Твоя присутність поруч і зі мной,
Твоя посмішка надихом духмяним,
Твоє зображення – то є південний зной.
З тобою поруч ніжний перелісок,
Твоя чуттєвість – межа через край.
Була б можливість,то я б Михайла списом,
Провів би нас стежиною у рай.
Нам час не дав надибати дихання,
Нам зорі шепіт свій надихали з гори,
Не вплинув час,залишилось зітхання,
Про те кохання, посилене згори.
1.04.11г.
Свидетельство о публикации №111040103996