Швидкоплиннiсть життя

Швидкоплинність життя
Починає із часом лякати.
І не тільки у тому,
що самим
Усе ближче стає
до кінця –
Всі там будемо ми,
Хоч не разом...
Болять наші втрати.
Ще недавно
із нами були –
Вже не чуть
і не видно лиця...

Ці ще поруч,
та старість уже
Безпощадно накрила,
Знову серце болить:
Скоро, скоро не буде
і їх...
Ще із нами вони,
та вже тінь оповила.
І залишаться скоро
Лиш у пам’яті,
в серці живих.

Не утримаєш тут
І не підеш за ними
до власного строку.
І не хоче втішать
філософія теж.
Хоча знаєш: життя
Не закінчиться –
З ними... і з нами...
Буде вічно плисти
його річка широка,
Береги його будуть –
Для наступних,
для інших,
без меж.

Може, ми ще колись
Знов повернемось,
наче додому,
Та чи стрінемо знову
Рідних, любих,
коханих своїх...
Чи шукатимем їх,
Самотою, долаючи втому,
І шепочучи:
„Ти?...
Де ти є?
Озовись...
Озовись...”


21 вересня 2005 р. (Воздвиження).