На віражах карколомних спіралей,
Де рев двигунів і мигтіння пальм,
Ми з глузду з'їжджали в скажених раллі
Під скрегіт зубів і вищання гальм.
В кайданах пригладженості і лоску
Ми рвались серцями з тісних грудей,
Ми рвали тенета людського мозку,
Щоб бути на голову над людей.
Зневаживши звичаї і загрози,
Розправивши крила – в захмар'я з гір!
Нам чорні сонця спопеляли розум,
Нам спалахи зір спопеляли зір.
Свідомість із хащі мозкових звивин
Випліскує, рвучи загати догм.
Ми Божою волею божевільні,
Ми волею черні розп'ятий Бог.
На виражах карколомних спиралей...
© Copyright: Иван Андрощук, 2011
Свидетельство о публикации №111033107944
Свидетельство о публикации №111033107944
Рецензии