Про реформи

У нас реформи в медицині
І день і ніч про це кричать
А віз не зрушився понині.
Немає сил більше мовчать.

Хвороби нас уже дістали,
Не знаєм, як їх лікувать.
Нас «Гіппократи» здивували
Добавки стали підсувать.

- Беріть вони усе лікують,
Вам необхідно курс пройти.
Отак нас лікарі зомбують,
Ні в кого правди не знайти!

Бо без грошей тебе не бачать,
Як не благай вони глухі.
Коли почне у руки капать,
Спитають: «А чому худі?»

Всі про діагнози забули,
Одні добавки в голові.
І ціни їм такі загнули,
Що хворі здригують у сні.

По телевізору реклами,
Про різні ліки мова йде.
Тут недалеко і до драми
І навіть Бог нас не спасе.

А ми все віримо в реформи
Й забули, що у нас болить.
Від них не буде допомоги,
Бо в «Гіппократів» совість спить.

Куди поділось милосердя?
В усіх «зелені» в голові,
Чого не скажеш з пересердя,
Як не крути, а ми праві.

Сьогодні краще не хворіти
Бо «Гіппократи» вже не ті,
Грошей немає, нічого просити -
Тихенько помирай на самоті.

Як дітям і онукам жити?
За них у нас душа болить.
У медицині треба все змінити -
Надію дати хоч на мить.

А лікарів навчати краще,
Щоб більше практики було.
Не забували клятву нізащо,
Увагу хворим приділяли заодно.

Півроку кодекс всі вивчали,
Кому податки, як платить.
«Ні» на майдані так кричали,
Що довелося й відступить.

Реформа в пенсії потрібна.
І навести в ній лад взялись -
Виходить так, що жінка винна.
Ставай в куточок і молись.

Пенсійний вік її міняють,
Валютний фонд так повелів.
Не справедливо це – всі знають.
На захист їх немає слів.

Наша освіта світ навчала,
Як вчити правильно дітей.
Сьогодні так вона відстала
Від світових передових ідей.

Чужі слова лиш в обіході,
А балачок хоч відбавляй.
Одна пасивність у народі,
Нам тільки тести подавай.

Книжки читати перестали,
Розваги Інтернет дає.
Наші знання слабкіші стали.
Вам дивно? Так воно і є!