Шелестіли слова, мов дощі, -
Ніжність нас одняла у тривог.
І спокійно було на душі,
І так гарно було нам удвох.
Погубились буденні ланці,
Піднімало крило до небес.
І богів золоті куманці
Розливали розпахчений без.
Смакувало зелене вино,
І пірналось у вирій надій.
І було це сьогодні й давно,
І лишиться в душі молодій.
Весняний романс
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111033004334
Свидетельство о публикации №111033004334
Рецензии
