Життя вирує, нове покоління
Кричить услід: «Лижню мені, лижню!»
Уже пора збирать розкидане каміння,
А я ніяк цього ще не збагну.
Вже внуки піднімають вгору крила
І осінь вже проходить золота.
Але повірить в те мені несила,
Неначе вчора ще була я молода.
Ну що поробиш? Молодість не вічна,
Життя вирує, як його спинить?
Вже зірка усміхається північна,
Мабуть вона нікуди не спішить.
Он вже зима пушиночкою білою
Легенько ляже на моє чоло.
Летіла по життю я пташкою несмілою
Та сонце мої крила обпекло.
Була багато в чому винуватою,
За це мене Господь і присмиряв.
В житті була і сильною, і слабкою,
Та все терпіла, що Творець послав.
2010 р.
Пора збирати камiння
© Copyright: Надежда Троян, 2011
Свидетельство о публикации №111032906035
Свидетельство о публикации №111032906035
Рецензии
Дуже гарно та щиро,мені дуже подобається!Наснаги!
Татьяна Фролова Донбасс Россия 28.05.2012 13:43 • Заявить о нарушении
Татьяна Фролова Донбасс Россия 28.05.2012 13:43 • Заявить о нарушении
Спасибо, Танечка! С низким поклоном и пожеланием добра и благополучия - Надежда.
Надежда Троян 28.05.2012 19:21 Заявить о нарушении
Надежда Троян 28.05.2012 19:21 Заявить о нарушении
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.