Мами, мол1ться за д1тей

Поранена душа, немов підбитий птах,
Або вмирає мовчки, або кричить з відчАю.
Буває, що її переповняє страх.
А інша злістю ближніх відганяє.

Але, я знаю, в кожній, в глибині,
Десь теплиться малесенька надія,
Що все пройде, минуться чорні дні.
Й пройдуть холодні стужі-буревії.

Колись і я не знала, що робить:
То мовчки плакала, то злобно проклинала,
Й булО таке, що я могла убить,
Бо вже за ніж із відчаю хваталась.

Душа ж хотіла чистого, святого.
Її ж в багно старалися втоптать-
То сили сатани підступного і злого
Хотіли задушить, убить, зламать

Усі надії на усе найкраще,
Щоб у житті я не могла пізнать
Любові, що дарує нам Всевишній,
Відкуплення гріхів і Божу благодать.

Але за мене увесь час молилась
Моя матуся рідна, дорога
І щастя в Господа мені просила,
Щоб Він мене завжди оберігав.

Вона свої надії лиш на Бога
Могла покласти і почув Господь
Її молитви. Й стали на дорогу
Удвох із сином, по якій Христос

Колись пройшов і нам велів тим шляхом
Іти, щоб мир і спокій вічний мать,
До пекла не завів щоб нас диявол,
Щоб все підступне зло могли здолать!